ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ СКАРБ СРІБНИХ ПРИКРАС ХІ – ХІІ СТОЛІТЬ

Скарб знайдений у с. Городище Друге Луцького району. Складається з жіночих срібних прикрас – п’яти шийних гривен, трьох браслетів, п’яти намистин. Загальна його маса – 1 кг 400 г. Скарб датується ХІ – ХІІ століттями. Це був період, коли Києворуська держава існувала як ранньофеодальна монархія на чолі з князем із династії Рюриковичів. Населення – бояри, дружинна знать, дворяни і феодально залежні від них селяни – проживали в сільській місцевості і містах, які виникали як центри ремесла і торгівлі. Основними галузями господарства були землеробство і скотарство, в містах розвивалися ремесла (понад 60 видів). Давньоруська держава проводила активну зовнішню політику, яка знаходила свій вияв у встановленні дипломатичних контактів, укладенні торгівельних договорів, взятті династичних шлюбів з представниками різних країн, веденні успішних військових походів за межі східнослов’янських земель.

Пам’ятку – давньоруське городище – досліджувала експедиція тоді ще Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки (нині Волинського національного університету) під керівництвом професора М. М. Кучинка у 1983 році. Городище знаходилось за південно-західною околицею села. Станом на 1985 рік було досліджено понад 2,5 тис. м2 площі, розкопано 25 житлових і 35 господарських споруд. Тут знайдено уламки гончарної кераміки, предмети костерізного ремесла, вудила, псалії, наконечники списів і стріл.

Скарб був знайдений у будівлі № 11 (розкоп № 6) в східній частині городища. Будівля, розміром 3,6 х 4,2 м, була заглиблена в материк на глибину 2,2 м, мала три сходинки у східній стінці. В об’єкті знаходилась піч розміром 1,4 х 1 м. Споруда, де знайдено скарб, була складовою частиною архітектурного комплексу боярського двору – садиби феодала.

Як вважав дослідник скарбу М. М. Кучинко, причина, що привела до переховування скарбу, не має сакрального характеру, і пов’язана з пожежею на рубежі ХІ – ХІІ століть. Скарб зберігався у шкіряному мішку, про що свідчать залишки зотлілих шматків шкіри.

Типи виробів Городищенського скарбу звичайні для складу давньоруських скарбів. Гривни та браслети, плетені з дроту відносять до групи прикрас, для яких простежується безперервна лінія розвитку протягом І тис. н. е.

Соціальна належність скарбу визначається складом: набором традиційних прикрас для місцевої знаті, племінної верхівки бояр.

Техніка виготовлення виробів – лиття, зернь, кручення, скань; матеріал – срібло 500, 916 і 925 проб. Скарб срібних прикрас був виготовлений у майстерні волинських ювелірів, на що вказує використання зерні при виготовленні намистин (комплекс зернених прикрас „волинської традиції”).

Склад речей Городищенського скарбу, окремі риси декору дають можливість датувати його рубежем XI – XII століть. Так, Г. Корзухіна вважає, що відмінною рисою подібних скарбів є велика кількість, а часто просто переважання шийних гривен і браслетів. Вони характерні для скарбів Волині, Київщини XI століття.

Городищенський скарб – цінна історична і мистецька пам’ятка, яка зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. Скарб пройшов жорсткий відбір у 90-х роках минулого століття на участь у виставці „Скарби України” в Канаді.

Скарби є засобами історичного пізнання, носіями інформації про місце, період, де і коли вони були виготовлені і побутували. Їхня матеріальна вартість доповнюється історичною цінністю, тому вони завжди в центрі уваги кожного музею.