Про музей

відділи та Філії музею

 

Нині Волинський краєзнавчий музей має в своєму складі ще п’ять діючих музеїв. Це філія
Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, створений 1949 року, із сектором – Музеєм „Лісової пісні” в ур. Нечимне (2004 р.), чотири відділи: Художній музей (1973 р.), Музей волинської ікони (1993 р.) і Музей історії Луцького братства (2011 р.) у Луцьку, та меморіальний музей В’ячеслава Липинського (2011 р.) у с. Затурці Локачинського району.

Волинський краєзнавчий музей – головний музей Волинської області, найбільший і найдавніший з нині діючих музеїв Волині. Відкритий 16 червня 1929 року у м.Луцьку як Волинський музей.
На базі закладу 1940 року було організовано обласний історико-краєзнавчий музей. У роки Другої світової війни колекція музею зазнала значних втрат, однак уже 1944 року, одразу після вигнання нацистських загарбників з теренів Волинської області, музей відновив свою роботу як Волинський державний історико-краєзнавчий музей. 17 серпня 1985 року Волинський краєзнавчий музей було відкрито у новому приміщенні в центрі Луцька.

 

18 травня з нагоди Міжнародного дня музеїв Волинський краєзнавчий музей отримав щедрий дарунок від давнього товариша, колекціонера та експерта Сергія Мельника. Це книга: Михайло Драгоманов «Два учителі». – Львів, 1902 р. Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) – історик, суспільний діяч, публіцист, дядько Лариси Косач (Лесі Українки).

 

У книзі «Два учителі» він з вдячністю згадує своїх талановитих учителів по Полтавській гімназії: історика О. І. Строніна та латиніста К. Й. Полевича. Нарис був написаний у 1894 році, а в 1902 вийшов окремим виданням з серії «Літературно-наукова бібліотека», ч. 27 у друкарні наукового товариства ім. Шевченка. В передмові М. Драгоманов пояснює, що змусило його опублікувати ці спогади: «… недавно розмовляв я з одним українцем про теперішній стан гімназій у Росії і почув від нього, які зовсім холодні і навіть часто ворожі там тепер відносини між учениками і учителями, і пригадались мені образи моїх двох учителів, із яких перший служив навіть у «миколаївські» часи, а вмів так гуманно, так тепло жити з учениками і піднімати їх інтелект і мораль. Контраст між моїми споминами про двох учителів і оповіданнями недавнього знайомого піддали мені «політичних» мотивів послати мої спомини в редакцію «Народа».


Палітурка книги обклеєна чорним тисненим папером, корінець і кутики з тканини вишневого кольору.


На титульній і 80-ій сторінках розміщений екслібрис «Михайло Литвинович», що теж неабияк додає цінності даному примірнику. Цілком ймовірно, що ця книга з бібліотеки Михайла Івановича Литвиновича (1878-1944) – судді, адвоката, громадсько-політичного діяча, одного із провідних тогочасних українських правників. З-під його пера вийшли вартісні наукові праці з різних галузей права, він був творцем власної політичної концепції Української держави. Крім того, М. Литвинович брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. (За сайтом: https://gk-press.if.ua/pravoznavets-yevropejskogo-rivnya-rodom-z-galychyny/)

 

Ольга Корецька,
головний зберігач ВКМ

Музей в соціальних мережах

Музей працює

 

Вівторок - неділя з 10:00 до 18:00

 

 

Вихідний

Понеділок

Музей волинської ікони

Художній музей у Луцьку

Музей історії Луцького братства

Колодяжненський літературно-меморіальний музей

Лесі Українки

Затурцівський меморіальний музей В'ячеслава Липинського