Про музей

Волинський краєзнавчий музей – головний музей Волинської області, найбільший і найдавніший з нині діючих музеїв Волині. Відкритий 16 червня 1929 року у м.Луцьку як Волинський музей.
На базі закладу 1940 року було організовано обласний історико-краєзнавчий музей. У роки Другої світової війни колекція музею зазнала значних втрат, однак уже 1944 року, одразу після вигнання нацистських загарбників з теренів Волинської області, музей відновив свою роботу як Волинський державний історико-краєзнавчий музей. 17 серпня 1985 року Волинський краєзнавчий музей було відкрито у новому приміщенні в центрі Луцька.

відділи та Філії музею

 

Нині Волинський краєзнавчий музей має в своєму складі ще п’ять діючих музеїв. Це філія

Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, створений 1949 року, із сектором – Музеєм „Лісової пісні” в ур. Нечимне (2004 р.), чотири відділи: Художній музей (1973 р.), Музей волинської ікони (1993 р.) і Музей історії Луцького братства (2011 р.) у Луцьку, та меморіальний музей В’ячеслава Липинського (2011 р.) у с. Затурці Локачинського району, Олицький замок.

Музей волинської ікони

Художній музей у Луцьку

Музей історії Луцького братства

Колодяжненський літературно-меморіальний музей

Лесі Українки

Затурцівський меморіальний музей В'ячеслава Липинського

Олицький замок

Музей працює

 

Будні з 9:00 до 17:00
Неділя з 10:00 до 17:00

 

Вихідні: субота, понеділок

Напередодні Дня прав людини у Волинському краєзнавчому музеї, спільно з КЗВО «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, відбувся захід, присвячений видатному правозахиснику, дисиденту, політв’язню та політичному діячу В’ячеславу Чорноволу, чиє 85-річчя ми відзначатимемо у грудні.
 
Наукові співробітники відділу новітньої історії Волині розгорнули невелику виставку, на матеріалах з фондів музею. Старша наукова співробітниця Яна Лис презентувала її та розповіла про дружбу Чорновола з деякими волинськими дисидентами, та про його президентську кампанію у 1991 році. Викладачки педагогічного коледжу Галина Голя та Тетяна Бортнюк, а також низка студенток і студентів виступили з розповідями, про різні аспекти життя Чорновола: його дитинство і юність, дисидентську діяльність, арешти й перебування у російських таборах, політичну діяльність в НРУ та трагічну загибель. Заспівало студентство й кілька патріотичних пісень.
 
На жаль, українці так і не довірили В’ячеславу Максимовичу провести декомунізацію ще в 1990-х роках: він постійно був лише в опозиції до комуністичної та посткомуністичної влади. А в 1999 році його убили проросійські сили, хоча досі, офіційно його смерть визнається лише як нещасний випадок. Та справа Чорновола продовжує жити. Слава Україні! Героям слава!