Статті

В листі до Марії Деркач від 16 березня 1943 р. Ольга Косач-Кривинюк дає таку характеристику С. Мержинському: «Він був російської культури, говорив завжди по-російськи, по-українськи, думаю, і не вмів говорити, а, може, не був дуже прихильний. Була це людина високої інтелігентності, освічена, культурна, надзвичайно лагідна, мила, симпатична. За кого він себе уважав по крові, не знаю. Знаю, що з материнського боку були в нього предки ірландці. Коли я була 1899 року при Лесі в Берліні ( як її оперували ногу), то вона просила мене купити фото краєвидів ірландських, щоб подарувати Мержинському. Дуже я б хотіла, щоб ті люди, що говорять різні двозначні речі про цю Лесину дружбу, знали раз і назавжди, що Мержинський не був ані коханим, ані нареченим, ані чоловіком Лесиним, а був лише другом її. Тонкою, лагідною вдачею вони були подібні одне до одного. «Приятелі» Мержинського, яких не любила Леся, були, здається, його родичі, яких я не знала та про яких Леся розказувала мені, обурюючись їх ставленням до нього. Між ними був і його батько, якого я трохи знала, – людина несимпатична, прикра. Аж дивно, що в такого батька був такий син. Сергій Конст. і вродою був зовсім не подібний до нього, а казали, подібний до матері, що дуже рано померла від сухот, як і син».

 

Людмила Завада,

наукова співробітниця відділу

музейного розвитку та екскурсійного забезпечення