Статті

10 лютого 1946 р.: знищити українських повстанців та провести голосування за «щасливе» майбутнє

до 75-річчя «Великої блокади»

 

10 лютого 1946 р. у СРСР мали відбутись перші повоєнні вибори до Верховної Ради СРСР. Поряд із забезпеченням процесу волевиявлення своїх громадян влада вжила рішучих дій у боротьбі з українським визвольним рухом. У країні Рад мала бути лише одна дійсність – радянська.

Комплекс заходів з метою ліквідації українського визвольного руху увійшов в історію як «Велика блокада». Операція розпочалась 10 січня 1946 р. на всій території західноукраїнських земель. У населених пунктах було розміщено 3 349 армійських гарнізонів. Поряд із цим посилено охорону західних рубежів держави спільно із польськими та чехословацькими прикордонниками. Загалом під час «Великої блокади», яка тривала до 1 квітня 1946 р., радянська влада задіяла 229 000 силовиків. З них на території Волинської області 75 000 особового складу.

 

Поряд із посиленим контролем за шляхами пересування, так званим блокуванням населених пунктів, упродовж 1946 р. радянські силовики провели 97 903 оперативно-чекістські заходи, під час яких ліквідували 100 підрозділів УПА та структурних одиниць підпілля, вбили 10 774 борці за незалежність, взяли в полон 9 541 і спонукали здатись 6 120 учасників опору. Траплялися випадки, коли розшукові заходи супроводжувалися незаконною конфіскацією майна і продуктів харчування.

 

Лютий 1946 р. став піком арештів на території Волинської області. Згідно зі зведенням 2 Управління НКДБ УРСР з 1 по 28 лютого було арештовано 196 осіб. За іншими даними упродовж січня – лютого 1946 р. на території області було вбито 211 повстанців та затримано від 233 до 295 членів визвольного руху. Загалом упродовж 1946 р. у Волинській області було затримано 1 179 осіб.

У відповідь на радянський наступ повстанці здійснили 2 598 бойових і диверсійних операцій в країні. З них 1 760 припали на сутички з внутрішніми військами та армійськими підрозділами, 204 з винищувальними батальйонами, 50 з нападами на адміністративні центри, 123 на окремих службовців Радянської армії, 78 на службовців МВС; провели 75 диверсій на транспорті.

 

«Велика блокада» хоч і завдала втрат українському підпіллю, але так і не досягла головної мети. Тому у наступному році було організовано вже дві спецоперації. Перша із кодовою назвою «Вісла» розпочалась 28 квітня із масштабного переселення українців із польсько-радянського порубіжжя на північний-захід країни. Український визвольних рух було позбавлено підтримки на Холмщині, Підляшші, Надсянні і Лемківщині, де захищати вже не було кого. 21 жовтня розпочалась нова операція «Захід», яка стала ще одним ударом для визвольного руху. Виселенню підлягали родин членів ОУН і УПА.

 

Незважаючи на масштабні заходи радянської влади 1946–1947 рр., підпілля ОУН не було знищене. Український визвольний рух продовжував організовану боротьбу проти тоталітарного режиму.

 

На фото з права Лукаш Потапейко («Луй») – продовжив боротьбу після «Великої блокади».

 Із колекції Волинського краєзнавчого музею

Віра Королюк («Христя») і Василь Сементух («Ярий») – продовжили боротьбу після «Великої блокади».

Із колекції Волинського краєзнавчого музею

Сергій Богдан («Биков») – продовжив боротьбу після «Великої блокади».

Із колекції Волинського краєзнавчого музею

Андрій Михалевич («Кос») – продовжив боротьбу після «Великої блокади».

Із колекції Волинського краєзнавчого музею

Подружжя Степана («Панас») і Марії («Веселка») Калачуків – продовжили боротьбу після «Великої блокади».

Із колекції Волинського краєзнавчого музею

Звернення український повстанців. Із колекції Волинського краєзнавчого музею

 

Богдан Зек, к. і. н.,

завідувач науково-експозиційного

відділу новітньої історії Волині

Волинського краєзнавчого музею