Як все починалося...

Волинський краєзнавчий музей пропонує
Пафосний текст про сподвижників та починаторів

Віртуальний музей

Олександр Прусевич (1878-1944) – історик, етнограф та музеєзнавець, дослідник природи та історії Поділля та Волині.

 

У 1900–1905 рр. навчався на геологічному факультеті Московського університету. Під впливом Василя Ключевського зацікавився історією. У 1907–1915 роках був головним зберігачем Кам'янець-Подільського давньосховища.

 

У 1919 р. Прусевич переїхав до Луцька, де з 1921 р. був інспектором у справах кустарного промислу Волинського округу. За рішенням Товариства краєзнавців і охорони пам'яток минулого Олександр Прусевич був призначений директором новоствореного у Луцьку 16 червня 1929 р. Волинського музею. На цій посаді дослідник пробув до 1932 року і зробив чимало для розбудови музею.

 

Завдяки його особистим контактам, приватними особами до музею були передані зразки вишивок, предмети, плетені з природних матеріалів, ткацтва та інші культурні надбання. Від

О. Прусевича особисто надійшли друковані матеріали з історії Волині, вишивка, малюнки волинської кераміки, а також більше 300 пам’яток археології, 20 предметів посуду з Баранівки й Городниці, монети, кахлі, військове спорядження, два фрагменти прикрас із поховання Адама Кисіля з Низкинич.

 Олександ Прусевич  перший директор музею

Під час перебування на Волині Прусевич зробив значний внесок у розвиток музейництва, активно займаючись вивченням природи, історії та етнографії Волинського краю.

Одне з перших приміщень музею 

Перша печатка музею

Фото етнографічної експозиції Волинського музею в Луцьку міжвоєнного часу

(джерело Narodowe Archiwum Cyfrowe)

Віртуальний музей

Родина Леських (Зигмунд Леський, перший зліва)

Зигмунт Леський – перший керівник відділу археології Волинського музею. Народився у Варшаві в 1896 р., згодом оселився в с. Коршів на Волині. Леський був відомим колекціонером, збирав археологічні артефакти, волинські писанки та цікавився етнографією. 

 

Науковець провів ряд археологічних досліджень, зокрема спільно з А. Карпінською, відомою польською вченою, розкопав середньовічне городище в Коршеві, а також провели розкопки тілопального могильника римського часу у

с. Дерев’яне.

 

Леського можна вважати «батьком» луцької міської археології. Протягом 1936–1939 рр. під його керівництвом проходили дослідження на вул. Ягеллонській, Королеви Ядвіги, Сенкевича, а також на території цегельного заводу Глікліха, що знаходився на Гнідаві. За результатами робіт в музей потрапили значні колекції середньовічної кераміки.                             

Зигмунд Леський на розкопках

Одними з найбільш результативних досліджень археолога були розкопки тілопального могильника римського часу у с. Дерев’яне. В ході досліджень Леський виявив 2 поховання вельбарської та два поховання пшеворської культур, носіями яких були германські варварські племена. 

Підкови XVI–XVII ст. 

Півтораручний меч, XIV–XV століття виявлений в 1934 році у руслі річки Глушець під час меліоративних робіт та переданий в музей. Меч до наших днів є окрасою музейної експозиції, різні вчені пов’язували його з Європейським з’їздом монархів 1429 року.

Ваза черняхівської культури, II–V ст. Походить з розкопок З. Леського у с. Кульчин 1930-х рр.

Фото експозиції музею міжвоєнного часу

Віртуальний музей

У 1935–1939 рр. етнографічним відділом Волинського музею завідував доктор Олександр Яворчак. Водночас він займав посаду професора державної польської гімназії імені Тадеуша Костюшка в Луцьку (викладав польську мову) та очолював етнографічний напрям досліджень гуманістичної комісії Волинського товариства приятелів наук. Вчене звання доктора філософії в галузі етнографії та етнології він здобув 1933 р. у Львівському університеті.

 

Як керівник етнографічного відділу Волинського музею

О. Яворчак піклувався про поповнення колекції. Особисто здійснював виїзди на торги і ярмарки, у різні населені пункти для збору етнографічних матеріалів. У музейній документації зафіксовано придбання ним 127 гончарних виробів, серед яких були миски, баньки, дзбанки, молочники, модель гончарної печі, ножик дерев’яний та інші предмети, що походили з населених пунктів Сарненського, Здолбунівського, Кременецького повітів Волинського воєводства і представляли різні ремісничі осередки та характерні типологічні групи виробів, які у них виготовлялися.

Зигмунд Леський на розкопках

Фото етнографічної експозиції 1930-х років

Віртуальний музей

Казимр Пшемиський (1882–1941?) – польський палеонтолог, археолог, краєзнавець, педагог. Дослідник Волині періоду XII–XIII століть.

 

Початкову освіту здобув в чоловічій гімназії, в 1901 році вступив на природничий відділ Варшавського університету. Закінчивши його у 1905 році, Пшемиський вирішує поглибити свої знання з природничих дисциплін і два роки (з 1907 по 1908) навчається у Яґеллонському університеті в м. Кракові. 

 

У вересні 1929 року розпочинається наукова, викладацька, краєзнавча та музейна діяльність Казимира Пшемиського на Волині. Він працював учителем географії у державній гімназії ім. Тадеуша Костюшка у м. Луцьку і тимчасово виконував обов'язки директора новоствореного Луцького музею.

 

Пшемиський організовував краєзнавчі та туристичні екскурсії для учнів, проводив археологічні та палеонтологічні дослідження волинського краю. Зібрані під час наукових розвідок палеонтологічні та археологічні матеріали вчений передавав до музею. У палеонтологічній колекції Волинського краєзнавчого музею зберігаються скам'янілості та остеологічний матеріал, що надійшли до фондів у 30-х роках ХХ століття. Найцікавіші із них – череп тура та ріг викопаного зубра.

На початку липня 1940 року дослідника заарештували представники органів НКВС і до весни 1941 року утримували у застінках Луцької в'язниці. Останній лист родина отримала із Харківської в'язниці у 1941 році. Місце і час загибелі Казимира Пшемиського невідомі.

Віртуальний музей

Дослідник брав активну участь у роботі Волинського відділу Польського археологічного товариства, сприяв появі на світ історико-культурних та краєзнавчих періодичних видань «Земля Волинська», присвячених історії Волинського краю.     

 

Наприкінці 30-х рр. Фіцке займався впорядкуванням колекції музею князів Острозьких і написанням досліджень, присвячених проблемам розвитку музейництва. 

Ян Юзеф Фіцке (1909–1940) – польський археолог, краєзнавець, співробітник Волинського музею у Луцьку, дослідник пам’яток археології та давньої історії Волині.

 

В юному віці зацікавився археологією та брав участь в розкопках на території Малопольщі. З серпня 1936 року Ян Фіцке почав працювати археологом у Волинському музеї в Луцьку, а з початку 1937 року став його головним хранителем. 

 

Протягом 1936–1939 рр. Фіцке проводив активні розкопки по Волині: Луцьку, Торчині, селах Піддубці, Коршів, Жидичин, Маркостав, Берестяни та ін.

Кам'яні свердлені шліфовані сокири періоду неоліту з розкопок Я. Фітцке

Горщик періоду енеоліту,

с. Ляхів, Я. Фітцке, 1939р.

Горщик періоду енеоліту, 

с. Амбуків, Я. Фітцке.

Стефан Мацко

Віртуальний музей

"Всі мої наукові ботанічні матеріали, які знаходяться в Луцькому музеї, хай там і лишаються. Думаю, що так буде найкраще, з них, при можливості, скористаються волинські ботаніки", – писав Стефан Мацко в листі до Волинського краєзнавчого музею.

Збором гербарної колекції видатний ботанік займався з 1925 по 1938 роки на території Волинської, Рівненської Тернопільської областей, а також у Польщі – в Татрах і Бескидах. Гербарій складається з 3385 зразків, з яких 3075 аркушів судинних рослин, 70 мохів та 240 лишайників. До складу колекції входять 60 видів рідкісних рослин, з них 33 види занесені до нового видання Червоної книги України.

Віртуальний музей

Стефан Мацко (1899–1967) – дослідник флори Волині, один із перших музейників краю, з 1932 по 1939 рік він працював завідувачем відділу природи Луцького музею. Стефан Мацко творець перлини природничої колекції музею – гербарію, який носить його ім’я.

 

З 1932 по 1939 року Стафан Мацко жив у Луцьку, працював викладачем природничих дисциплін у державному ліцеї ім.

Т. Костюшка. Викладацьку роботу поєднував із науково дослідницькою та громадською. Він був організатором Волинського наукового товариства, керівником його наукової ради. Як делегат Державної ради охорони природи від Волині Мацко постійно проводив природоохоронну роботу в краї.

Далі буде...